ЗА УРОКИ БЕЗ МОРОКИ . Поради для батьків.

    Уявіть собі фрагмент фільму «Домашнє завдання». 

Сім'я: тато, мама, син Сергійко - третьокласник.
16.00. Мама: «Сергійку, котику, іди вже робити уроки».
Сергійко: «Зараз, зараз» (дивиться телевізор).
Мама: «Ми ж домовлялися»...
Сергійко: «Та вже іду» (дивиться далі).
Тато: «Ти знову за своє. Кому кажу, марш за уроки!».
Сергійко: «Ще п'ять хвилин, ну, будь ласка, таточку»...
Тато: «Гаразд, тільки п'ять, я сьогодні добрий».
16.20. Мама і тато (вимикнувши телевізор): «Бігом робити уроки!»
16.30. Сергійко за столом. Здається, вже працює... Але придивимося уважніше.
Шукає ручку, хоча одна вже лежить на столі (раптом перестане писати), десь
подівся і олівець із циркулем; виявилося, що в щоденнику не записано домашнє
завдання, отож потрібно зателефонувати до друга. Захотілося ще води попити, за той
час пропали ручки зі столу («І чого вони під шафу закотилися?»)
17.00. Відкритий підручник з математики. Сергійко меланхолічно дивиться на
чистий аркуш («Знову задача на швидкість. Я їх так не люблю розв'язувати. Ті поїзди,автомобілі, як вони мені набридли…»)
Знайома вам ситуація? Запевняю, це зовсім не виняток. Половина, якщо не
більше, школярів не можуть відразу включитися в роботу, за уроками просиджують
набагато довше, ніж це необхідно. При цьому учень найбільше страждає, знаючи, що
треба займатися уроками і відчуваючи, що не може цього зробити.
В школі все просто. Вчитель наказує: «Дістаньте підручники, відкрийте на
сторінці 45». Вдома школяр сам повинен сформулювати собі необхідні команди. І
часто він або не знає цих команд, або не вміє їх віддати собі, або не здатний їх
виконати.
Отже, ваші син чи донька не можуть «всидіти» за уроками? Тоді попереду нелегка
і тривала праця над формуванням у школяра уміння керувати власною поведінкою,
організувати свою працю. Спочатку подумайте над тим, чому дитині буває важко
почати виконувати домашнє завдання. Є декілька можливих причин цього: 
а)неорганізованість; 
б) несформованість навчальних навичок; 
в) труднощі у вивченні якогось предмету. 
Якщо ваш школяр не вміє швидко читати, не розуміє змісту, багато пропустив, або є проблеми з якогось предмету, тоді вам варто звернутися за консультацією до спеціаліста - психолога чи вчителя. Вони допоможуть ці труднощі подолати. Але в даному випадку мова піде про причини неорганізованості вашої дитини.

Коли дитина ще маленька...

Звичайно, дуже добре, коли в дитини ще в дошкільному віці буде вироблена
звичка керувати своєю поведінкою і тісно пов'язана з цією звичкою риса -
організованість. Що робити для цього? Перш за все, дуже корисно для дитини
виконувати яку-небудь справу разом із дорослими. Яку саме – в даному випадку не так
вже й важливо. Необхідно лише, щоб робота ця виконувалася швидко, весело, без
попереднього «розкачування» і довгих пауз. Можна разом займатися боротьбою з
брудним посудом: ви миєте, дитина витирає, або читати книжку: сторінку ви, сторінку
ваш син чи донька. Нехай спочатку посуд буде погано витертий, а книжку доведетьсячитати зовсім нецікаву для вас. Нічого страшного. Проте впродовж спільної діяльності
ваша дитина набуватиме вміння цілком віддаватися справі.
Дуже важливо також виробити в сина чи доньки звичку переключатися з однієї
справи на іншу. Якщо батьки кличуть їсти, то дитина повинна припинити гру,
прибрати за собою і йти до столу. Не дозволяйте їй ігнорувати будь-які батьківські
вказівки. Адже ми часто спостерігаємо таке: обід готовий, батьки просять дитину до
столу, а вона відповідає: «Зараз», – і продовжує займатися попередньою справою. Так
повторюється доти, поки хтось із дорослих не виходить із себе. А треба було просто
після першого «недочутого» запрошення підійти до свого чада і, давши йому час
завершити, привести із собою, не даючи волі емоціям, говорячи з ним твердо і
спокійно.
Звичайно, дитина є дитина. І організованість не може бути її основною рисою. Не
потрібно вимагати, щоб вона весь час була підтягнута, «ходила струнко». Нехай у неї
обов'язково буде вільний час, коли ніхто з дорослих її не «регулює». Але дуже
важливо привчати дитину розмежовувати години дозвілля і час, коли вона зайнята
чимось серйозним, не змішувати справу з грою, не перетворювати одне в інше. Але
скільки разів доводилося бачити картину, коли за обідом дитина не стільки їсть,
скільки ліпить із каші на тарілці якісь фігурки. А батьки не звертають на це уваги.
Повернувся з прогулянки, почав знімати кросівки і пішов стрибати на одній нозі
кімнатою. Вирушив мити руки – і загрався зі струменем води. Батьки не повинні бути
пасивними спостерігачами таких сцен. Адже теж саме буде відбуватися під час
виконання домашніх завдань: то захочеться поставити олівець вертикально, то голуба
з аркуша зробити, то кота погладити...
Одне зауваження: спершу подивіться на себе критичним поглядом: чи не «в вас»
пішли син чи донька своєю неорганізованістю, невмінням спланувати дії, довести
справу до кінця? Трапляється, що в своїх навчальних справах дитина відтворює стиль
життя, який панує в сім'ї. В такому випадку негайно «перегляньте» цей стиль і, перш
за все, самі спробуйте стати організованим, а вже потім вимагайте це від дитини і
привчайте до цього!

Перші кроки в школі...

Ваша дитина недавно пішла до школи. Перші успіхи і перші труднощі. Гадаю, ви
вже помітили, як багато залежить від правильної організації навчальної роботи.
Правильно роблять ті батьки, які дають зрозуміти малюку, що за своєю
важливістю уроки знаходяться на одному рівні з найсерйознішими справами, якими
зайняті дорослі. Маленький школяр це чудово відчуває. Раніше у нього не було справ,
які б батьки не могли переривати за бажанням. Пішов гуляти в двір – можуть у будь-
яку хвилину покликати; почав гру - можуть зупинити, гукаючи на обід. І раптом тепер
з'являється таке заняття, яке ні тато, ні мама не переривають. Звичайно, що у цієї
діяльності формується особливий статус в очах дитини. Адже якщо її не можна
відривати від занять подібно до того, як не можна заважати мамі чи татові, коли вони
працюють, якщо старші намагаються не турбувати, не шуміти і не дозволяють
відволікати юного учня навіть гостям, – значить уроки є настільки ж важливими, як і
робота, яку виконують дорослі.
Допоможіть своїй дитині виробити звичку систематично, успішно виконувати
домашнє завдання. Якою б хорошою не була погода, яка б цікава передача не йшла по
телебаченню, чий би день народження не святкували сьогодні, тобто, щоб не
трапилося, - уроки завжди повинні бути зроблені й зроблені добре. Виправданняневивченим урокам немає і не може бути! Це необхідно дати зрозуміти маленькому
школяреві з перших його кроків на шляху навчання.

За уроки без зволікань

Одне з найважливіших правил приготування уроків – починати роботу негайно.
Чим довше людина не починає роботи, тим більше зусилля необхідно їй для того, щоб
примусити себе взятися за неї, тим довшим буде період входження в неї.
Сказане цілком справедливе і стосовно школяра. Для нього початковий етап
роботи теж найважчий і найнеприємніший. Тут дуже важливим моментом є чітке
встановлення строків для приготування домашнього завдання. Заняття завжди повинні
починатися в один і той самий час. Тільки якісь надзвичайні обставини можуть бути
причиною зміщення часу. Зараз ви повинні допомогти дитині правильно розподілити
день. У старших класах ваш учень це робитиме самостійно.
Постійність часу, що відводиться на заняття, значною мірою сприяє і тому, щоб
період включення в роботу був максимально коротким і легким. Ті, хто не привчений
до режиму, довго «розкачується», відтягуючи час початку занять.
Добре відомо, що учень, який звик займатися в один і той самий час, не лише
відчуває його наближення, а в нього з'являється до цього моменту усвідомлена або не
усвідомлена схильність до розумової праці. Чим старший школяр, тим міцніша в нього
звичка займатися в один і той самий час, тим сильніше виражена ця схильність і тим
більше вона усвідомлена. Такі учні приступають до роботи швидко, без вагань.
Вступає в дію те, що на мові психології називається виробленою установкою.
При такому підході дитині практично не доводиться насильно примушувати себе
сідати за уроки. Коли з'явилась установка, коли людина звикла починати роботу без
зволікання, – період входження в неї буває коротким, майже непомітним. У таких
випадках будь-яка робота залишає, як правило, хороші спогади. Людина легко працює,
багато встигає зробити і в результаті – багато досягає в житті.

Від уроків не відволікайся

Дуже важливо привчити дитину займатися, не відволікаючись на сторонні справи,
зібрано і в хорошому темпі. Цьому теж повинні навчити їх старші. Як правило, у
маленького школяра існує дві причини для відволікання. Одна з них – гра. Сівши з
твердим наміром готувати уроки, він може легко загратися, побачивши на столі
солдатика, машинку, деталі «конструктора».
Інша причина – наче ділова. Школяр постійно відволікається, щоб загострити
олівець, вставити стержень у ручку, знайти лінійку, щоденник. У будь-якому із цих
випадків процес втягування в роботу переривається і його щоразу доводиться
починати з найнеприємнішої початкової фази – фази примушування самого себе. Чим
більше буде таких відволікань, тим більшої напруги вимагатиме від школяра
приготування уроків та неприємніше буде сідати за підготовку до занять наступного
разу.
Щоб уникнути цього, варто чітко дотримуватися такого правила: до початку
виконання домашніх завдань зі столу повинно бути забрано все, що не має до них
відношення, підготовлено потрібне для роботи.
Варто зауважити, що відволікати маленького учня можуть і самі батьки. Коли ви
допомагаєте дитині готувати уроки, постарайтеся робити якнайменше зауважень.
Звичайно можна, коли малюк переключив увагу на щось інше, повернути його до
роботи жестом, кивком голови, неголосним нагадуванням: «Пиши, пиши», здивованим запитанням: «Чому ж ти не розв'язуєш?». Нотації, довгі роздуми, роздратовані вигуки
недопустимі: вони лише додатково заважають дитині.
Іноді вважають, що невміння взятися за справу – деяка вікова особливість дитини
і що, підростаючи, вона таким уміння оволодіває непомітно, сама по собі. Ця думка
безпідставна. Привчати дитину правильно займатися потрібно з перших днів її
навчання в школі.
Існує ще один важливий момент для вироблення звички обов'язковості й
систематичності приготування уроків. Необхідно, щоб у школяра було постійне місце
для занять, найкраще – окремий столик і поличка для книг.
Зауважте, я маю на увазі не просто зручне місце для занять, а постійне. Справа в
тому, що в кожної людини, а в школяра особливо, виробляється установка не лише на
певний час, але і на певне місце для роботи. Коли така установка стає міцною, то йому
буває достатньо сісти за звичний стіл, як «сам собою» приходить робочий настрій,
виникає бажання приступити до занять.
Доти, поки в дитини по-справжньому не вироблене уміння керувати своєю
поведінкою, бажано, щоб робоче місце для неї було місцем лише для занять. Читати
книжку – десь інакше, розглядати картинки в журналах – не тут.
Запам'ятайте, щоб постійне місце роботи допомагало виробити у школяра звичку
до внутрішньої мобілізації з моменту початку занять, краще, аби дитина не робила тут
більше нічого, що для неї є необов'язковим і не вимагає зосередженості.
Отже, якщо ви будете послідовно формувати у своєї дитини звичку до
організованості, самостійності в роботі, то в майбутньому виконання домашнього
завдання для вашого школяра буде швидким, успішним і не завдаватиме вам зайвих
клопотів.